Уже років

Я роки відраховую вереснем,

Кожен рік через Перший дзвінок.

Так напевне мені написано:

Кожен день, наче новий урок.

Кожен день і недоспані ночі 

Над конспектами і книжками,

Та дитячі, розумні очі 

Мені силу завжди давали.

Щоб вкладати у їхні серця

Зерня добре, зерня родюче,

Щоб усі їм відкрити дверці

У знання, у майбутнє блискуче.

І немає більшого щастя,

Аніж радість за їхню долю:

Усі учні, як рідні діти;

Їхні болі, то мої болі.

І летять журавлиними зграями
Мої роки, у небо вдивляючись,
І над Самбірським педучилищем
Знову з вдячністю по кружляючи.

Пролітають роки, журавлі пролетять
Над Дрогобицьким педінститутом
І проріжуть сонячну гладь
Дорогим мені довгим маршрутом.
Потім тихо пливуть між хмарами,
Понад Чижиків, понад школу:
Я прийшла сюди тільки вчора,
А насправді вже років двадцять.

Як в сільській восьмирічній школі

Першокласників дев'ятнадцять

Мій останній приймали екзамен,

Мій урок, самий перший...

Уже років двадцять

Потім раптом мелькнуть за вікном.

... Новояворівськ. Третя школа.

І допізна за вчительським я столом

Знов сиджу, а на серці радісна втома.

Пригадаю маленьких своїх першачків

І як мужньо вони підростали.

І ключем журавлиним з випускників

У доросле життя відлітали.

Всі надії і власне знання

Я вкладала у їхні серця.

Та я маю надію у Бога,

Ще на довгі і плідні літа.

Пахне крейдою і чорнилом,

Пахне мудрістю і життям...

Хочу я, щоб частинка лишилась

В кожнім серці й дитячих очах.

Бо найвища мета педагога -
Наче сонце, осяювать путь,
Щоб не марною була дорога,
По якій його учні підуть.
                        2000р.

Роки пролетіли так швидко,
Тридцять  сьомий уже ступа.
Я відкрита для творчих здобутків
Інтелектуальні розвиваю знання.
Мої учні маленькі сонечка,
Кожен з них то приховане диво.
Хтось малює казки дивовижні,
Хтось танцює, співає красиво.
Є у кожного з них іскринка,
Божих рук є вони створіння.
Тільки треба прислухатись серця
І відкрити талани їх, вміння.
З кожним роком вони розумніші,
Їх цікавлять технічні новинки,
В ногу йдуть за прогресом
І встигають, не гають хвилинки.

Їхні вірші — палкі і відверті,

Їхні пензлі — швидкі і ритмічні.

Хто у спорті себе знайшов,

Хто ще мріє про далі космічні.

Їх досягнення гордість велика.

І в житті на широкій дорозі

Кожен  місце в житті знаходить

Як живе для людей і у Бозі.

Знаю я, що учительський труд — 

це майбутнє людини,

Це зоря, до якої тягтись і тягтись щохвилини.

Це - життя, це - тривога, 

це - радість і щастя дитини

Тому серце палке віддаю їм щоднини.

2015р.